Зустрів я вчора Миколу – програміста нашого. Сидить, хлопець, ніби на іголках.
– Що, Миколо, стрілося?
– Та квант іде! – каже. – Розшифрує все! Треба вже зараз готуватися!
– Який квант? – питаю.
– Квантовий комп’ютер! Він усі паролі розламає!
Дивлюся – а в нього на моніторі пароль: “123456”.
– Миколо, – кажу, – а ти пароль хоч би змінив…
– Пароль? – махнув рукою. – Це ж дрібниці! Квант – ось справжня загроза!
От воно що! Готуємося до квантового апокаліпсису, а двері на клямці тримаємо.
Як той дідусь, що новий замок на хату ставив – за три тисячі! – бо злодії, каже, пішли технологічні. А вікно в сараї – як було вибите, так і лишилося.
Питаю в сусіда:
– Чого ж не заскліш?
– Та нащо? Через двері ж увійдуть!
От так само й ми: від квантової загрози озброюємося, а від простого фішингу – ніяк. Бабуся Ганна й та розумніша: спочатку паркан латає, а вже потім про сигналізацію думає.
За мотивами: technologyreview.com – https://www.technologyreview.com/2025/11/10/1127774/reimagining-cybersecurity-in-the-era-of-ai-and-quantum/

Leave a Reply