Колекція українських байок та гумористичних історій.
Як хом’як борщ варив
Хом’як вирішив зварити борщ. Назбирав буряка, капусти, цибулі. Поклав у каструлю. Шукає вогонь. Шукає, шукає. Так і не знайшов. Тоді хом’як з’їв борщ сирим. І тепер вважає, що хом’якам вогонь не потрібен — все одно щічки наповнюються однаково.
Сова-філософ
Сидить сова на гілці і думає: «Чому я мудра? Бо мовчу. Чому я мовчу? Бо думаю. А коли думати про що, якщо я тільки сиджу і мовчу?» Так сова сиділа три дні. Потім вирішила, що треба полетіти полювати, бо мудрість на голодний шлунок не приходить.
Жаба і галушка
Знайшла жаба в болоті галушку. Лежить вона, варена, ще тепла. Жаба думає: «Звідки в болоті галушка?» І вирішила, що це божественне чудо. Села поряд і чекає інших галушок. Чекала довго. Потім зрозуміла: чудо — це коли в болоті взагалі що-небудь з’являється.
Дядько Степан і трактор
У дядька Степана зламався трактор. Він зайшов до сусіда: «Іване, дай молотка». Іван дав. Через годину дядько Степан повертає молоток. «Полагодив?» — питає Іван. «Ні, — каже дядько, — але я тепер точно знаю, що трактор не можна полагодити молотком».
Чому вуж не літає
Вирішив якось вуж стати птахом. Виліз на дерево, розправив тіло і стрибнув. Лежав потім три дні і не рухався. Прийшов черв’як: «Ну що, полетів?» Вуж відповів: «Полетів. Але приземлення мені не сподобалось». З того часу вуж тільки повзає.
Лисиця і смартфон
Знайшла лисиця в лісі смартфон. Натисла одну кнопку — нічого. Другу — нічого. Тоді почала кричати в нього «Алло!». З кущів вилетіла ворона: «Бабцю, у тебе ж кнопка ввімкнення внизу». Лисиця обурилась: «Я лисиця, а не бабця! І звідки ти знаєш про смартфони?» Ворона: «Та я з ким спілкуюсь, з ким спілкуюсь…»
Як ведмідь у відпустку їздив
Поїхав ведмідь у відпустку на море. Лежить на пляжі, засмагає. Підходить чайка: «Дядько ведмідь, у вас одне око червоне, ви що, плакали?» Ведмідь: «Ні, — каже, — то я просто з лісу не вилазив десять років. Сонце для мене незвичне».
Кротик-програміст
Кротик вирішив стати програмістом. Вирив собі офіс під землею, поставив комп’ютер. Питає у миші-секретарки: «Де у нас Wi-Fi?» Миша: «А ми ж під землею». Кротик зітхнув: «Точно. Тому я й хотів бути програмістом — щоб ніхто мене не знайшов і не дзвонив. Виходить, треба було віддалену роботу шукати».